Використання елементів народознавства на уроках української мови та літератури

Використання елементів народознавства

на уроках української мови та літератури

 (опис власного досвіду)

 учасника першого (районного) туру всеукраїнського конкурсу

«Вчитель року - 2015»

Кух Ольги Василівни,

                                                                                учителя української мови та  літератури

                                                                               ЗОШ І-ІІст.с. Підкормілля

Людина з’являється на світ маленькою, безпомічною істотою. Хіба можна бути байдужим до її долі? Як навчити робити перші життєві кроки, приучити до навколишнього життя? Як виховати її чесною і правдивою, відважною і кмітливою, доброю і щирою? Ці та інші проблеми постають перед вчителями, батьками, кличуть до виховних дій.  Саме тому я як вчитель української мови та літератури свою роботу всіляко намагаюсь пов’язувати з народною педагогікою та працюю над проблемою «Використання елементів народознавства на уроках української мови та літератури».

         Народна педагогіка – це багатотомний усний підручник навчання та виховання, який зберігається в пам’яті народу, постійно ним систематизується, збагачується та удосконалюється.  Проблема, над якою працюю, співзвучна з навчально-виховною діяльністю і метою сучасної школи. Необхідність її використання, особливо на уроках української мови та літератури,  зумовлена багатьма причинами. Тому я постійно залучаю учнів на своїх уроках до народних надбань, бо знаю, що тут вони почерпнуть для себе багато цікавого. Нині діючі навчальні плани і програма загальноосвітньої школи складаються з системи навчальних дисциплін, які дають змогу учителеві залучити і повсякденний навчальний обіг народну педагогіку у всій її різноманітності. Так, наприклад, уроки української мови спонукають учнів до пізнання мовних скарбів українського народу. Вивчення літератури у школі не тільки  розкриває ідейний зміст і суть мовно-естетичної довершеності красного письменства, а й підводить до поглибленого розуміння дидактичної довершеності – фольклору. Певну інформацію про народні традиції учні одержують й під час вивчення навчальних дисциплін:

-         історії – про фольклор як історичне джерело;

-         біології – про народне природознавство;

-         математики – про народну математику;

-         етики, музики – про народні пісні, танці.

Уроки, на яких матеріал пов'язаний з елементами народознавства, проходять завжди у хорошій атмосфері. Спостерігаючи за учнями, бачу, що вони із величезним задоволенням відвідують такі уроки, адже мають можливість не тільки вивчити новий матеріал, а й навчитися плести вінок (дізнатися нове про вінкоплетіння, прослухати народні пісні, легенди про квіти, їхню символіку), вишивати рушника (познайомитися із символікою народного, родинного, сімейного оберега – рушника, прислів’ями та приказками про нього, піснями), навчитися вбирати дівочу косу (дізнатися про роль коси, її призначення, символіку та роль стрічок).

         Разом із знаннями про народні традиції та звичаї прагну, аби школярі засвоїли програмовий матеріал. Сучасні підручники з української мови та літератури насичені народною дидактикою, особливо зразками фольклорних творів. Тому на допомогу у підготовці до уроку використовую методичні розробки, збірники вправ, головоломки, які мають у собі елементи народознавства. Для того, щоб урок був вдалим, потрібно мудро і доречно вплести той чи інший матеріал народної дидактики в свою роботу, як під час уроків, так і на позакласних заняттях. І від цього навчальний процес у школі тільки виграє.

          На уроках часто пропоную учням, особливо середній ланці, відгадати народні загадки, які націлюють на знання шкільної атрибутики і свідчать про велику повагу до школи. Загадки застосовую також у вправах і завданнях для учнів. На мою думку, навчання мови проходити у школі успішно тоді, коли на чільному місці стоїть система вправ, побудованих на фольклорному матеріалі. Адже народна пісня на уроках української мови та літератури при вивченні народної творчості є обов’язковим складником уроку. Як можна використовувати елементи вишивання рушника, не згадавши пісню про нього?!

         Потрібну й повчальну для учнів життєву інформацію несуть на своїх крилах народні афоризми. Напевно, кожен школяр знає, що найкраще говорити, використовуючи прислів’я та приказки. Невеличкий народний вислів «Не копай яму іншому, бо сам упадеш». Але скільки  життєвої мудрості й щирого хвилювання за те, щоб добрими були людські стосунки, вкладено у нього! Так чому ж не використовувати прислів’я повсякчас на уроках мови та літератури?

         Доречно вплетений у канву уроку яскравий штрих з народних надбань багато часу не потребує. Та бачу, що він відплачується сторицею, тому що кожна грань народної дидактики, як мазок пензля видатного художника, увиразнює дидактичну дію уроку, не кажучи про те, що елементи народознавства надають краси урокові.

         Як уроки, так і виховні заходи з використанням елементів народознавства завжди сприймаються учнями з великою увагою та інтересом. Адже народні звичаї з нами в біді і щасті, радості й горі, в будень і свято. Вони нас вчать працювати, любити, думати, перемагати, викорінювати зло, примножувати добро та землі, бути справжніми людьми.